Національна ідея і національна самосвідомість

Наші доморощені  демократи  після здобуття Україною незалежності реформують не лише економіку, але й культуру за чужими рецептами, вказівками і рекомендаціями,   за хижацькими правилами, прагнучи досягти негайних результатів, не замислюючись про наслідки і майбутнє. Ці "досягнення"  бачимо в урбаністичній масовій культурі, на екранах телевізорів, у шоу-бізнесових заходах. Там мало суто українського.

На формування ментальності та стереотипів поведінки, як і естетичні норми, впливає мова. Рідна мова є найважливішою ознакою національності. В ній - надбане протягом віків духовне багатство українського народу, народно-філософський геній, чутливість до найменших змін у природі, поетичність, правдивість висловів. Органічний витвір народу, - українська мова стала найповнішим і найдостовірнішим літописом усього його багатовікового духовного життя, відобразила історію, природу рідної землі, зберегла результати діяльності кожного покоління людей. Державна незалежність підняла престиж української мови. Але мовна проблема буде ще дуже довго стояти на порядку денному суспільного життя країни.

Глибоку кризу переживає українське книговидавництво. В Україні видання наукової літератури практично зупинено, а основний масив науково-технічної літератури і міжнародної інформації публікується російською мовою. Майже вся іноземна література, за винятком російськомовної, для абсолютної більшості населення недоступна. Російська мова є й ще довго буде єдиною сполучною ланкою вчених і широкої громадськості із світовою науковою та політичною думкою.

Попри прийняті  закони, все населення країни воднораз не заговорило рідною мовою. Та це й неможливо. Підняття авторитету, престижу української мови, виховання  національного патріотизму, української ідентичності і свідомості, гордості за   нашу культуру  і мову вимагають наполегливої, кропіткої, тривалої роботи. Але їй зовсім не сприяє посилена американізація нашої мови і культури.

Один з принципів загальнолюдської демократії: справедливо чинить той, хто захищає  свою мову, культуру, релігію, традиції. Боротьба за розвиток справді народної, літературної української мови  має здійснюватись не проведенням неприйнятних мовних реформ; він вимагає  зваженої державної мовної політики, захисту мови від нашестя безграмотної іноземщини.

Враховуючи нерівність умов побутування російської і української мови  протягом багатьох поколінь, розуміємо  існування українців в умовах поки що ослабленого стану української мови. Партія «Третя Сила» визнає дво- або тримовність на індивідуальному рівні і, як це передбачено нині чинним законодавством, право користування рідною мовою в місцях компактного проживання національних меншин. Рішення, яку мову визнавати рідною або яку мову додати до своєї рідної, може прийняти лише сам громадянин.

Масова культура, немов душевний наркотик, пригнічує та руйнує здатність мислити і творити, витісняє духовне життя, загрожує формуванню національної самосвідомості, веде до ціннісної та інформаційної дезорієнтації, дегуманізації, вульгаризує духовне життя, загрожує формуванню національної самосвідомості. А між тим, лише країни, які зберегли власну культурну ідентичність, у перспективі відіграватимуть роль у світовій політиці.

Подолання кризи в культурі передбачає:

- зменшення в культурі ринкової складової, під дією якої мистецтво розглядається лише як предмет споживання, підпорядковується виключно економічним міркуванням чи політичній кон'юнктурі;

- сприяння створенню творів мистецтва, культури і літератури, спрямованих на формування в людині особистісного начала, відчуття громадянського обов'язку, патріотичних поривань, високих ідеалів;

- створення і утримання зусиллями держави та місцевого самоврядування базових елементів культурної інфраструктури;

- заохочення до дії недержавних незалежних культурно-мистецьких організацій (творчих спілок, фундацій, професійних гільдій тощо);

- забезпечення свободи творчості, всенародного доступу до культурних надбань;

- всебічний розвиток української мови, надання офіційного статусу російській, розвиток мов і культур національних меншин України;

- державну підтримку української літератури і українського книговидавництва - ліквідацію  податків, введення пільгового кредитування, створення сприятливого інвестиційного клімату.

Національна ідея і національна самосвідомість (концепція програми "Національна ідея - дороговказ  до світових  вершин")

Успішна побудова сьогоднішнього і майбутнього життя України неможлива без пройняття суспільства національною ідеєю. Але в  складних  перехідних умовах дискусія про суть та про шляхи формування національної ідеї, хоч триває давно, далека від завершення.

Національна ідея є духовним чинником народного життя, відбитком національної свідомості, комплексом почуттів і соціально-філософських надбудов, що відображають прагнення народу стати самовладним рушієм історичного поступу. Українська національна ідея є основою функціонування української нації, серцевиною її духовних інтересів, наріжним каменем соціально-політичних стремлінь, є всеохоплюючою і означає справедливість, державність, народовладдя, суверенітет та соборність. Вона віддзеркалює потяг народу до свободи, до завоювання економічної, політичної і культурної незалежності, до повнокровного утвердження себе у міжнародних відносинах.

«Третя Сила» вважає, що національна ідея перш за все покликана дати відповіді на питання - чим нація була, чим вона є зараз і чим вона хотіла б бути в майбутньому. Вона відображає глибинний рівень колективної свідомості, сукупність ціннісних орієнтацій нації, спрямування мислення народу, здатність відчувати і діяти відповідно до національних інтересів; є духовним каталізатором національного відродження, фактором  консолідації на державотворчій основі, вищим проявом політизованої свідомості. Вона включає в себе прагнення до оптимального самовлаштування нації, до організації господарського, політичного, духовного і культурного життя народу у формах, саме йому притаманних. Саме на цьому підґрунті основується Програма Партії «Третя Сила» - "Українська стріла".

В подальшому формуванні українського суспільства, як повноцінної нації, однією з визначальних проблем є становлення єдиної національної ідентичності - усвідомлення своєї тотожності з певною культурною моделлю на основі національної ідеї.

Тривалий час консолідуючою силою суспільства була релігійна ідея. У нових історичних умовах вона набула суто політичного контексту. Стала зрозумілою необхідність збереження цілісності держави та її зміцнення, становлення громадянського суспільства, визначення місця країни в системі культурних і геополітичних координат, зменшення сепаратизму, залучення до державотворчого процесу представників усіх етнічних груп, збільшення можливостей держави у протистоянні зовнішньому тиску.

Національне самовизначення є вищим рівнем і способом становлення особистості. Усвідомлення національної ідеї є базовою рисою її світогляду і самосвідомості, осягнення індивідом своєї належності до національної спільноти. Національна самоідентифікація особистості веде до формування вивірених досвідом багатьох поколінь психологічних засад людського єства, до освоєння універсальних загальнонаціональних значень, зафіксованих, зокрема, у національній мові, національних особливостях світогляду, світосприймання та світорозуміння, в національному типі характеру. Вона реалізується в дійовій причетності до життя свого етносу, рідного народу, його культури і віри.

Партія враховує, що становлення національної ідентичності ускладнюється істотною відмінністю процесів в різних регіонах, серед різних етнічних, мовних, конфесійних груп. Впливають і такі фактори, як етнічна структура населення, історичні традиції, техногенні особливості, географічне становище, регіональна ідентифікація, розповсюдження мов, зовнішні зв'язки, вплив сусідських культур, специфіка заселення територій, міграційні процеси, взаємна асиміляція. Мають чимале значення конкретна діяльність і вплив регіональних політичних та економічних еліт, кримінально-олігархічних угруповань, місцевих органів влади, політичних партій, громадських рухів, інститутів освіти, культури, засобів масової інформації.

Національна ідея, як дороговказ національного відродження і розквіту, як  образ нації у складі всіх, хто живе в Україні, має монополізувати роль фактора інтеграції, сформувавши у душі кожного тверде відчуття спокійної впевненості у собі, лідерську психологію. Саме національна ідея має визначити пріоритети та сфери досягнення Україною провідних позицій у світі, допомогти створити систему конкретних завдань і програму дій, зосередити на цих проривних напрямках основну суспільну енергію.

Запропонувавши світові моделі гармонійного виховання та освіти, міжнаціональної та міжконфесійної злагоди, компромісного вирішення суспільно-важливих та політично гострих питань, Україна зможе експортувати зразки духовності, моральності, міжособистісних і родинно-шлюбних відносин, технологію формування всебічно розвинутої особистості.

Партія виходить з того, що без національної самосвідомості не може бути патріота. Але справді національно свідома людина не може протиставляти свою націю всім іншим. Повага до свого, національного  має поєднуватися з такою ж повагою до іншої нації і її особливостей. Український народ має гордитися тим, що на його землі вдається уникати міжетнічних конфліктів, що українці ніколи не застосовували силу для поневолення інших народів, ніколи не нищили чужої культури, що у них практично відсутні загарбницькі інстинкти. Партія буде докладати зусиль, щоб так було і надалі. Будемо уникати упередженості при оцінці типових рис іншої нації, не станемо перебільшувати свої позитивні риси на шкоду іншим.

Масове пробудження національної самосвідомості загострило націоналізм і етнократичні тенденції. Етнократія органічно зв'язана з політичним сепаратизмом, етнотериторіальними претензіями, за якими завжди проглядаються економічні цілі. Вона провокує екстремістські настрої, серйозні ускладнення міжетнічних добросусідських відносин. «Третя Сила» рішуче проти проникнення етнічності в сферу економіки та політики.

Формування національної самосвідомості поведе до  пробудження і стимулювання духовної енергії населення, до сплеску таких емоційно-психологічних рушіїв національного прогресу, які не можуть бути замінені меркантильними розрахунками, до зростання патріотизму і жертовності задля поліпшення життя всієї нації.

Партія мобілізуватиме сили народу для  взяття своєї історичної долі у власні руки.

«Третя Сила» вважає за необхідне:

- формування у кожного громадянина країни уявлень про типові риси українського етносу, про його етнічну територію, мову, історичні та духовні цінності, історію;

- подолання національного нігілізму, комплексів меншовартості, національного самоприниження, космополітизму і етнічної асиміляції, які призводять і особистість, і націю до духовної убогості та занепаду;

- перетворення національної ідеї в світоглядний орієнтир у системі освіти, виховання, у сфері соціалізації особи;

- забезпечення консолідаційних процесів в суспільстві - між різними етносами,  центром і регіонами, політичними партіями і рухами;

- визначення місця і ролі народу в історичному часі й просторі, відновлення історичної пам'яті народу;

- розробку теоретичних та методологічних положень національного виховання з перспективою створення його цілісної системи;

- формування поваги до власної держави та її інститутів, громадянськості, патріотизму і національної гідності; правосвідомості, як одного з пріоритетних напрямків у системі національного виховання;

- врахування в національному вихованні педагогічних надбань народів світу і передусім етносів України, встановлення тісного зв'язку національної педагогіки із загальнолюдськими цінностями;

- введення в загальноосвітніх, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів вивчення суті, значення та актуальності української національної ідеї;

- пропаганду через засоби масової інформації, виступи державних і політичних діячів основних положень національної ідеї, національної ідентифікації у формах, зрозумілих, доступних і близьких кожному громадянину;

- максимальне врахування в державних програмних документах і практичній діяльності влади особливостей економічного розвитку різних регіонів, специфіки їх етнокультурного середовища;

- широке практикування обміну культурними надбаннями з іншими народами;

- формування людини, здатної захищати національні і соціальні ідеали в ім'я національного прогресу.

Партія вважає, що проблеми формування національної ідеї та національно самосвідомості не можна виріши миттєво; вони вимагають тривалих і терплячих зусиль. Радіймо навіть невеликим позитивним зрушенням в цій надзвичайно делікатній справі.